Часто вважають, що музику вивчають, щоб у майбутньому стати музикантами – професіоналами, адже музика потрібна кожному: вона може допомогти щось обдумати, зніме напруження, може сприяти вивченню іноземних мов, математики, дасть поштовх уяві...

​

     Карл Орф вважав: елементарна музична грамотність необхідна кожному. Потрібно лише своєчасно обережно допомогти дитині зазирнути за двері, де живе класична музика. 0т тоді малюки навчаться не лише слухати, а й чути. Музика принесе їм справжню насолоду, стане помічницею у житті. Здібності дитини розвиваються в процесі активної музичної діяльності.

   Правильно організувати і направити її з раннього дитинства, враховуючи зміни вікових періодів – завдання педагогів. Німецький композитор Карл Орф розробив систему музичного виховання дітей, засновану на розвитку дитячої творчості. Карл Орф, створюючи свою музично-педагогічну концепцію, адресував її, перш за все, педагогам, що працюють з дітьми у сфері музичного виховання. Під концепцією ми розуміємо систему поглядів на що-небудь, основну думку. У п'ятитомному навчальному посібнику «Шульверк» (у перекладі російською мовою цю назву означає школа дії, школа творіння, тобто, націлює на активну дію, співпрацю) Карл Орф детально висловлює свою методику, яка стимулює дитяче колективне елементарне музикування. Музична імпровізація дітей є основним методом музичного виховання в посібнику «Шульверк». Його система максимально наближена до можливостей і інтересів звичайної дитини.

 

Невипадкова її назва – «Елементарне музикування», в якому слово «елементарне» має сенс «просте», «доступне кожному» (але не примітивне). Музикування тут розуміється як глибокий і органічний взаємозв'язок музики, руху і мови.

    Дитяча елементарна музика будь-якого народу генетично нероздільно пов'язана з мовою і рухом. Її Орф назвав «елементарною музикою» і зробив основою свого «Шульверка». «Шульверк» – це антологія музики для дітей, вперше видана більше 40 років тому. Вона зібрана і відібрана Орфом для співу і танців з акомпанементом ансамблю орфовских інструментів.

   

Кожна невелика п'єса з «Шульверка» є простою партитурою доступну у виконання навіть маленьким дітям. Орф дуже піклувався про якість матеріалу з яким діти стикнуться вперше, тому основу «Шульверка» склав південно-німецький фольклор. Інтерпретація фольклору – ось одна з основних ідей російського «Шульверка».

 

 Основним призначенням «Шульверка» є залучення всіх дітей до музики, незалежно від їх здібностей, розкріпачення індивідуально-творчих сил, розвиток природної музичності. Система Карла Орфа побудована на синтезуванні різних видів діяльності (спів, рух, гра на музичних інструментах).

 Основні принципи педагогіки Карла Орфа:

· креативність;

· варіативність;

· комунікативність.

     

Креативність припускає творчий підхід до викладання музики дітям. Творить педагог, творить дитина. Малюкові пропонують скласти мелодію, придумати простий рух, підібрати риму. Для дітей це дуже важливо: «Я – сам поет і композитор».

       Варіативність має на увазі різні варіанти, «варіації» при виконанні завдання, розучування пісні або танцю. Внесення нових, цікавих елементів дозволяє зацікавити дітей, позбавляє від нудного, одноманітного повторення.

      Комунікативність – важлива якість, необхідне кожному в наш непростий час. На заняттях діти вчаться спілкуватися між собою, домовлятися. Важливим моментом в педагогіці К. Орфа є з'єднання таких видів діяльності, як спів, рух, слухання з грою, заняттями в оркестрі. Як правило, всі ці види діяльності проходять одночасно, не заважаючи, а взаємодоповнуючи один одного. Таким чином, принципи педагогічної концепції Карла Орфа сприяють вирішенню завдань музичного виховання, навчання і розвитку дітей, зокрема розвитку музичних і творчих здібностей на практиці, і допомагають педагогові творчо утілювати їх в роботі з дітьми.

     Музично-педагогічна система «Шульверк» створена Карлом Орфом більш за півстоліття назад, отримало визнання і розповсюдженні в більш ніж 40 країнах світу.

   

Велику увагу К. Орф приділяє музикуванню з акомпанементом «звучних жестів». Звучні жести – це гра звуками свого тіла: бавовна, шльопання по стегнах, грудях, притупування ногами, клацання пальцями. Спів і танці з акомпанементом звучних жестів дозволяють організувати елементарне музикування в будь -яких умовах, за відсутності інших інструментів. Звучні жести є не просто носіями певних тембрів – їх використання вносить рух в освоєння дітьми ритму. Цей підхід є важливим методичним моментом, оскільки ритм усвідомлюється і освоюється тільки в русі. Голоси дітей також можуть використовуватися подібно до інструментальних тембрів для створення різних звукових ефектів: гри голосовим апаратом (гліссандування, шипіння, кректання, цокання тощо), вигуки, ігри з фонемами, фонемними складами (цинци-бринци, ділі-дон), величезний арсенал звукових засобів з перших же занять утворює активний інструментальний словник дитини. Ці звуки легко використовуються дітьми в озвучуванні казок, віршів і як акомпанемент до рухів. Використання музичних інструментів по Карлу Орфу збагачує тембровий і ритмічний слух дітей.

    

                                Жартівливі віршики за методикою Карла Орфа 

                                                        « Мишеня й жираф»

 Мишеня й жирафа – друзі, (плескають в долоні)

 Пішли разом погуляти – (крокують на місці)

 У жирафи зріст великий – (сплески над головою) 

А малий – у мишеняти – (присіли, стукають кулачками по підлозі) 

 

                                                             «Жабки»

 Розчепіривши зелені лапки – (розчепірили пальці)

 Доріжкою стрибають жабки – (стрибки)

 Ква-ква-ква – (труть долонька об долоньку)

 Доріжкою стрибають жабки (ритмічні стрибки на місці з поворотами )

 

                                                         «Дощик»

Крапля раз, крапля два – (стукають пальчиком по долоньці)

 дощик землю полива – (сплески над голівкою) 

Хай гарненько виростає після дощику трава – (сплески по колінцях)

 Крап-крап, крап-крап-крап, ( пальчиком по долоні)

 дощику, ти припускай (чотири щолчки пальцями)

 Крап-крап, крап-крап-крап (пальчиком по долоні)

 парасольки розкривай (чотири щолчки над головою)

Дощ іде, ну то й що (ритмічно тупають)

 гумові в нас чобітки – он які ! – (виставляють почергово ніжки на каблучок)

 У калюжу не впаду – я її перестрибну. (перестрибують «калюжі») 

 

                                                      «Цап на городі»

 На городі цап, цап, (кастаньєта)

Капусточку хап, хап, («глухі оплески»)

Борідкою трусь, трусь, (маракас)

Капусточка хрусь, хрусь, (ляскають пальцями)

Ратичками туп, туп, (тупають)

Капусточка хруп, хруп. (трищітка або плескають по бедрах)

 А за цапом дід, дід,

 Палицею тіп, тіп. (палички)

Цап як скочить: брик, брик, (палички)

На все село крик, крик, (грають всі інструменти; в плескають долоні)

 На синяки дме, дме, (дмухають)

Вигукує: «Ме-ме!»

За ним Рябко: «Гав-гав! »(грають всі інструменти)

Оце тобі, щоб не крав! ( плескають в долоні)

 

                                                     «Просиналка»

Ніжки з носиком проснулись (тупають ніжками, торкають свій ніс)

Ручки сонно потягнулись (потягуються)

Очі просять ще поспати, (заплющують очі, ложуть голову на долоньки)

Та вже час мені вставати (піднімають руки в гору, ніби гукають маму).

Дзінь- дзелень, дзінь – дзелень! (імітують рухи дзвіночка)

Геть іди від мене лінь! (сваряться)

Ще разочок потягнулись (потягуються)

І проснулась я ,проснулась (привітно махають руками)